«ІПОСТАСІ КОХАННЯ »

22 май 2007года

Є кохання - мов квiти Прекраснi. Лиш їх не зривай! Є кохання - мов вiтер - Он той буревiй навiсний, - не питає: Увiрветься та в душу. Оголить беззахисну. Все позриває, I напоїть дощем чи то щасть, чи то слiз... Є кохання: приклалися двi половини iз ран, Затягнулись - i мiцно вросли в свою долю.
	Є кохання - забава: то панi i пан. У житейськiй рiцi - це нова переправа. Є кохання - як злет. Як падiння (бо рабське воно). Є кохання - як власнiсть, а є - милосердя покора. Є кохання таке, що надiлить собою весь свiт, Є зернятко маленьке - пагiнчик безвольний, кволий.
		Є таке, як отрута, а є - як спасення зело, Порятунок: встромившись на лезо, благаючи Бога, (Навiть страшно!) Лиш так обiймаєш кохане тепло I падеш до плеча      палача,      Що не вартий того...